не хвилюйся, все повертається до витоків.
субмарини лягають на дно, коли ти лягаєш спати.
ти прекрасно знаєш, ми всі зможемо і витягнемо.
тільки, не переповідай мені історій про непоборні гати.
Мітки: teoria
ne nesy
не неси цих слів на руках лише тому, що вони важливі для когось.
залишай в архівах все, що має місце, але не належить тобі.
ці пропахлі копоттю сквери,
vibratsii
дай мені руку, відчуваєш вібрацію?
це вібрує наша свідомість.
тихо, синхронно,
відбиваючись від стінок сердцевої камери,
застрягає хрящами між хребців хребта.
просвічує в нас теплом,
chuzhi
вирізняєш їх сміх і голоси
як скрежет ножів
бачиш, мертві стрижі
означують шлях чужих
сонце й пів-місяць
видивляються з їх очей
в них так багато сенсу
і так мало речей
що до болю моторошно
від думки що ці чужі
не свої
дихають ледве чутно
мов сонм загублених душ
в їх слідах не осідає
каламуть калюж
і підіймаються квіти
з місць де ступала їхня нога
і страшно їм у ночі
бо зорі їм застилає вселенська туга́
тож горнуться один до одного уві сні
бо не можуть не розуміти
її
і цих чужих так багато
що ломиться наш вагон
мов вісники змін
зходять вони не на свій перон
і робиться рівно нічого
щоб заподіяти їхній ході
бо з ними ми ділимо право
бути народженими у воді
і право бути для них чужими
настільки ж
наскільки вони –
чужі
Зображення:
https://curiator.com/art/pawel-kwiatkowski/paraphrase-of-the-crowd
tse nastil’ky zh prekrasno
це настільки ж прекрасно,
наскільки й до болю сумно –
будучи безталанним,
бути одвічно присутнім.
при всьому, що сталось,
при всьому, що станеться далі…
бачити як вогні революцій
запалюються в сусідських
вітальнях.
sontse spuskaietsia do nas
сонце спускається до нас по сходах
тиску повітряного стовпа,
розподіляєтья рухом пилу, води,
доторками незрячих,
вигуками птахів і плескотом риб,
щоб всім нам вистачило тепла.