Поезії

vse povertaietsia

не хвилюйся, все повертається до витоків.
субмарини лягають на дно, коли ти лягаєш спати.
ти прекрасно знаєш, ми всі зможемо і витягнемо.
тільки, не переповідай мені історій про непоборні гати.

не згадуй про вату в наших душах. просякнуту спиртом.
ту, якою обережно вимощені наші духовні рани.
ту, що закладена в наші вуха першим сином.
ту, що фільтрує воду в наші мовні крани.

не хвилюйся, так чи інакше ми тут і тепер, і нас багато.
не всім і не завжди, але в середньому градус достатньо високий.
долаючи перешкоди, перемішуючи долі, продовжуючи не спати.
наші стопалі руки тримають обличчя. мовчазні. тисячеокі.

не згадуй про воду в наших тілах. її так багато.
що в середині нас можуть водитись риби.
її так багато, що нас не розчинити. нема вже бо куди розчиняти.
так багато, що із тисяч нас виходять непогані ріки.

не хвилюйся, ми теж повернемось. невідворотно. феєрично.
такі об'єкти як ми завжди повертаються до форми в якій бути звично.


Also published on Medium.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *