не торкаючись жерстяних дахів, моторошно, мов розстріли перехожих, дивовижно, мов братерство несхожих, нечутно, як розквіти ліхтарів… ступай по повітрю, йди. не зустрічаючи перешкод, проходячи крізь дихання і сни, чіпляючись талими місяцями весни за припортовий завод, виводь аквареллю їх посмішки з під блокади, лишай сліди. лікуй їх погані смаки доторками руки, образами ріки, що несе їх …
Мітки: motyvatsiia
vse povertaietsia
не хвилюйся, все повертається до витоків. субмарини лягають на дно, коли ти лягаєш спати. ти прекрасно знаєш, ми всі зможемо і витягнемо. тільки, не переповідай мені історій про непоборні гати. не згадуй про вату в наших душах. просякнуту спиртом. ту, якою обережно вимощені наші духовні рани. ту, що закладена в наші вуха першим сином. ту, …
zapobizhnyk
а якщо ти не станеш? уяви: замало старання і твої багатоголосі мрії, не завжди твої, але достатньо вбиті в твою макітру. замало старання і вони не збудуться. навіть, якщо щирі. навіть, якщо ти сам в житті нібито відбувся. відбувся. наче хрестик навпроти імені твого особистого депутата в абсолютну істину. вправного у викритті загарбників твого вільного …
tse nastil’ky zh prekrasno
це настільки ж прекрасно, наскільки й до болю сумно – будучи безталанним, бути одвічно присутнім. при всьому, що сталось, при всьому, що станеться далі… бачити як вогні революцій запалюються в сусідських вітальнях. поки пил вкриває килим під твоїми босими ногами, знати, що історія коїться в той самий момент, коли траекторія чашки співпадає з тріснутими губами, …
sontse spuskaietsia do nas
сонце спускається до нас по сходах тиску повітряного стовпа, розподіляєтья рухом пилу, води, доторками незрячих, вигуками птахів і плескотом риб, щоб всім нам вистачило тепла. щоб всім нам вистачило тепла. ти вростаєш в землю босими ногами, чи то розчиняєш п’яти в гумі старих кросівок, крокуючи повз військову частину дворами п’ятиповерхівок, старих, як твої старі або …
kontakt
змінюються пори року, вуглець просякає пори твого лиця, балкони зриваються вниз, океани вгризаються в гори, означуючи зáрубками на скалах початок кінця. напрямки зводять разом серця і поїзди. танкери всіх часів і народів іржаво проглядають до нас з під цієї, поки що не хлорованої, але вже такої спустошеної води. міста витискають з людей чорні копотні душі. …