я підіймаю бокал
за твій бойовий оскал,
за твій котячий вищир.
ще вище —
за твоє ремесло
Категорія: Поезії
niiakoho suttievoho sensu
немає ніякого суттєвого сенсу
розкладати матеріяли цієї справи по теках –
докази і звинувачення легко
пробиватимуться в твітері по гештегах
vas ne isunie (chørt)
вас не існує –
каже він і снує
заклопотано містом.
ne prytuliatys
не притулятись. світ визріває голосом бога на під’їздових стінах, дзеркалом в краплях свинцю, доторками лопаток в спинах. чай холоне – чуєш? повільніше скрежещуть одвічні брили, поки гвинтокрил нарізає тонкими листами янголів крила і лягає на курс. наша власна віра в нас – наш єдиний невичерпний ресурс. і я здіймаю погляд понад рівнем закатної лінії, заливаю …
brydoti
ти завжди сидиш на якійсь бридоті: алкоголі, музиці чи людській довірі. відмовлятися можна скільки хочеш, тільки ти й сам собі не повіриш. так вже нам треба, інакше не можна, така вже наша тернова доля – ми сидимо на різних залежностях, поки у нас є воля. ще один подих, пиха́ шалена, ще одну мить розділяє навпіл …
bez peresadok (ne vyzhyty)
нам просто не вижити без пересадок сердець і метро. без музичного асинхронно-логічного переливання крові. благословенні кому на тілах написано те, що з ними було. святково беззмістовні, ті у кого це лише в слові. щоб на кожен кінець світу був список зроблених справ. нам не має можливості гаяти потенційно можливі рухи. хочеться вірити, що ми із …
perepochyty
перепочити. від вибухів і далеких запитів. від вхідного трафіку і трафіку автомобільного. змінити фокусну відстань і зачепитись за дихання пор, замість розриву тисячемильного. відігріти своїми руками серце холодного чаю. запалити сірника і вдивлятись у тонкі дерев’яні драми. вкинути кілька паростків нічим не стриманих слів у відкриті навстіж, до хрускоту статури, віконні рами. між двома сплесками …
slukhaty shepit
з кишенями повними піску і пивних пробок по дивних картинах малюнків морського мулу мої повідомлення втрачають необхідність дужок, щоб розкривати мій стан. розповсюджувати, оприлюднювати душу, сповнену щастя слухати шепіт морського гулу. гроші, осідаючи в кишенях тубільців, перетворюють мій мікрокосм на розсадник промілей і ледь обгорілої шкіри. я заліковую свою помережену душу тиском сонячного вітру і …
misto Z
він казав: виходь на вогні мегаполісів, на запахи автострад. він казав: не солодь і несолодимим, світлим, чистим і чесним буде твій шлях. обривай зв’язки, відбивай дзвінки, звільняйся з роботи, що тебе виїдає. кохай відверто. чесно. сьогодні. ніби нікого немає, ніби і вас завтра може не стати. він сміється. з нас. але частіше з нами. бігає …
syhnal
переносячі своє тіло між цими містами, подорожуючи до людей яких ти ніжно кличеш “своїми”. між бульварів і парків, між нічних кам’яниць червоної цегли, ти вбираєш найголовніше: дотики, посмішки, алкогольні стигми індустріальних святинь і дніпровських світань, тисячі кроків і піднебесні смотрові точки, простріли спілкуваннь. ти затинаєшся в кожній строчці. ти виносиш із цих контактів кожне можливе …