немає ніякого суттєвого сенсу
розкладати матеріяли цієї справи по теках –
докази і звинувачення легко
пробиватимуться в твіттері по гештегах,
так само як і вироки,
так само як і способи покарання.
прогресивна молодь дискутуватиме
про діаметр палі і кількість лез у залізній діві,
про практичну можливість підсудного
всидіти
на двох славнозвісних стільцях одночасно.
найбільш мерзенні
згадуватимуть про гуманність,
не зовсім доречно,
чомусь в контексті совєцького суду,
маючи наувазі
якісь свої старечі приколи
і їм це буде звучати смішно.
але вироки будуть невтішні.
цей суд транслюватимуть на всіх платформах –
багатосерійний, багатостраждальний,
гостросюжетний, з новорічним спешелом.
згодом на нетфліксі вийдуть пріквели,
на ейч-бі-о – драма про смерть в окупації,
щось про життя росіян у дикій природі
знімуть на блядському діскавері ченел.
але ми дивитимемось фільм кіностудії
імені Олександра Довженка
і Раян Ґослінґ
(єдиний запрошений актор, в ролі неназваного солдата),
стоячи над могилами побратимів і посестер,
стискаючи жовто-синє,
крізь сльози,
значно більш емоційні ніж у блейдранері,
скаже:
we did it, actually.