тепле каміння гріє пробиту спину,
літо вкочується до будинків
на хвилях прибою,
тонкі золоті колісниці
топлять в крові морозиво,
старезний годинник
і магнітолу із “я не здамся без бою”.

поглянь, боже, на цих людей –
де їм тепер брати щастя,
де брати ідей
для нового життя,
як видихнути та й де
віднайти втрачене,
виплекнути забуте,

вʼїби їх, боже,
святим молотом,
лютим голодом,
святою артою,
ніби водою їх окропи.
вʼїби їх тим –
незнамо чим,
що не відоме
ні нам,

подивись, навколо така весна,
яка блять війна, яка блять?
така вже жага, така жага –
хоч пустися бéрега,
як вийшла за берегá.

немає ніякого суттєвого сенсу
розкладати матеріяли цієї справи по теках –
докази і звинувачення легко
пробиватимуться в твітері по гештегах