Поезії

zherstianykh dakhiv


не торкаючись жерстяних дахів,
моторошно, мов розстріли перехожих,
дивовижно, мов братерство несхожих,
нечутно, як розквіти ліхтарів...
ступай по повітрю, йди.

не зустрічаючи перешкод,
проходячи крізь дихання і сни,
чіпляючись талими місяцями весни
за припортовий завод,
виводь аквареллю їх посмішки
з під блокади,
лишай сліди.

лікуй їх погані смаки
доторками руки,
образами ріки,
що несе їх так само швидко.
попереджай про колоду, яку розгортає,
про те, що єдиної течії просто немає,
про те, як фінал потопає у мареві перспектив.
так що його ледве й видко.

пакуй їх мільйонами в окови щастя,
роби своє добове коло
і вертай сюди.

Зображення:
https://unexploredcity.com/tour-view/104