коли з нас зняли ці останні шви
ми відчули що на губах терпнуть слова "мовчи" і "живи".
і варто було б, бо це ми.
ми б могли просто залишатись, не шукаючи правди. ми.
врешті решт, шива нам був лише брат
всіх нас тримали разом.
слова.
і замерзлий між його брів агат.
і подиху залишалось рівно на життя без слів.
але ніхто не хотів.
і жоден не вмів.
ось так. без ран. без швів. без слів.
нам всім було чогось треба.
комусь води.
комусь безперешкодного перенесення енергії.
комусь неба.

шива дивився на нас і казав, що ми вже це маємо.
тролейбус ніс нас далі. додому.
і кожен знаходив в шафах крім старих речей
свої мрії.
і це було добре.
і водночас трохи страшно.
покладати на одного вічного всі свої надії.

і ми горіли. в атмосфері перенасиченій киснем.
важко цього не робити.
коли слова. коли мотиви.
коли не треба і треба.
коли врешті решт ти - брат шиви.
особливо, коли ми живі.

особливо.