Привіт!

Як ти? Чим живеш? Знаєш, я хворів (так недоречно навесні), тож якось не міг нічого зв’язного написати про те, що відбувається. Так, дякую, вже почуваюсь цілком здоровим!
Думаю ти помітив – щось змінилось. Тексти почали з’являтись не тільки по четвергах. Це не випадковість. Це усвідомлена боротьба проти алгоритмів Фейсбуку. Щоб ми з тобою частіше зустрічались в стрічці.

Амбіційно план такий, щоб вірші публікувались щодня. Подивимось, що з того вийде. Наразі є певний запас готових публікацій і я з нетерпінням (можливо більшим ніж у кого б то не було) чекаю їх виходу. Це чудове відчуття втілення запланованого і приборкання течії часу. Тож знай, завдяки тобі, з кожним вчасно опублікованим текстом, я стаю кращим в плануванні.

Попередня підбірка із чотирьох віршів мала умовний тег mythologia. Вони не були пов’язані часовими рамками, але кожен з них описував певну частину міфології світу в якому я існую.

Наступні чотири тексти знов вертатимуть нас з тобою до 2013-го. Взагалі ми багато будемо туди повертатись, бо це мій найпродуктивніший рік по кількості поезій. Як ти розумієш – це також один з найпродуктивніших років по кількості вражень. І цього разу я поділюсь з тобою післясмаком від літа ’13. Перші самостійні поїздки по містах України, люди, повітря, сидячий клас, ранкові роси, нічні вулиці, кілометри витоптаного асфальту. Дніпро, Запоріжжя, Полтава, Феодосія. Ніколи не втомлюсь давати теплі епітети цим містам. Враження про них відбились в купі текстів, але цього разу говоримо лише про чотири з них. Об’єднаних тим, що вони є концентрованою післямовою до літа 2013-го року. Тож наступні чотири дні – pisliamova.do.lita.13

Радий був тебе знов побачити. Завжди радий. Заходь ще!