Поезії

nevlashtovni


відкрий мої шкірні пори.
я хочу врешті-решт відчути цей світ
на своєму власному тілі.
викриви мій зір так,
щоб я зміг вимити з очей ці шори.

але скільки не зривай шкіру,
під нею завжди сотні
інших.
кожна з них - камера схову для світобачення.
і я змінюю свої кругозори повільно
за сонцем.
поступово обертаючи твердь
в неосяжну безодню
ще більших
невідомостей людського призначення.

чим менше бачиш,
тим ближче лежить горизонт.
тепліші набіги вітру і крики чайок.
і швидше закипає чай.
бо ти не відаєш про грозовий фронт.

зривай із мене застарілі догми.
іди поруч.
слухай.
під кожним цілунком твоєї стопи
земля стогне.
бо ми - невлаштовані.
їй болить за своїх дітей.

вона ж бо не знає, що ми невлаштовні.

Зображення:
https://www.zastavki.com/eng/Photography/wallpaper-56390.htm