нам просто не вижити без пересадок сердець і метро.
без музичного асинхронно-логічного переливання крові.
благословенні кому на тілах написано те, що з ними було.
святково беззмістовні, ті у кого це лише в слові.

щоб на кожен кінець світу був список зроблених справ.
нам не має можливості гаяти потенційно можливі рухи.
хочеться вірити, що ми із тих у кого час нічого не вкрав.
коли чубаті голови випробува́ннь лягали у наші руки.

нам не вижити, не споглядаючи цих вогнів у вікнах і на вустах.
ми приречені бачити зміст і причину в людській подобі.
без дозарядок і секундних образів, що пронизують наші міста.
нам падати й гаснути, не відбившись у променевій хворобі.

щоб жоден день не минув повз без ін'єкцій нових ідей.
щоб наш діагноз не заблукав у здорових буденних нотах.
більше ходити пішки. вдихати глибоко. любити нових людей.
і не залишати маяки своїх поводирів на середніх частотах.

(бо ними віщає байдужість)