Поезії

zapobizhnyk

а якщо ти не станеш? уяви: замало старання і твої багатоголосі мрії, не завжди твої, але достатньо вбиті в твою макітру. замало старання і вони не збудуться. навіть, якщо щирі. навіть, якщо ти сам в житті нібито відбувся. відбувся. наче хрестик навпроти імені твого особистого депутата в абсолютну істину. вправного у викритті загарбників твого вільного …

Read more
Поезії

ne nesy

не неси цих слів на руках лише тому, що вони важливі для когось. залишай в архівах все, що має місце, але не належить тобі. ці пропахлі копоттю сквери, найтемніші з яких – твій фобос, навряд чи дозволять вижити тому, хто не плекає себе в собі. залишай в архівах і між полиць продуктових крамниць свої обличчя. …

Read more
Поезії

dnipro

дніпро. мінора дрімін кожна подорож – кіт в мішку перельоти на поїздах о шостій – туди, о шостій – назад сидячи кожному по пиріжку чай, кава, готуєм квитки зліта, а поезії – з ночі дніпро. очі дівочі шаурма на європейській, чорна в махно, висотки імперське вікно історії на берегах локального Гангу проста домовленість: звечора жодних …

Read more
Поезії

vibratsii

дай мені руку, відчуваєш вібрацію? це вібрує наша свідомість. тихо, синхронно, відбиваючись від стінок сердцевої камери, застрягає хрящами між хребців хребта. просвічує в нас теплом, нагадує слова, що не ріжуть, підігріває наші вуста. розсипається іскрами по очах, вказує на зв’язки, що не в’яжуть, веде нас по лінії крові, вологому піску, слідами китів за людьми, які …

Read more
Поезії

chuzhi

вирізняєш їх сміх і голоси як скрежет ножів бачиш, мертві стрижі означують шлях чужих сонце й пів-місяць видивляються з їх очей в них так багато сенсу і так мало речей що до болю моторошно від думки що ці чужі не свої дихають ледве чутно мов сонм загублених душ в їх слідах не осідає каламуть калюж …

Read more
Поезії

tse nastil’ky zh prekrasno

це настільки ж прекрасно, наскільки й до болю сумно – будучи безталанним, бути одвічно присутнім. при всьому, що сталось, при всьому, що станеться далі… бачити як вогні революцій запалюються в сусідських вітальнях. поки пил вкриває килим під твоїми босими ногами, знати, що історія коїться в той самий момент, коли траекторія чашки співпадає з тріснутими губами, …

Read more
Поезії

sontse spuskaietsia do nas

сонце спускається до нас по сходах тиску повітряного стовпа, розподіляєтья рухом пилу, води, доторками незрячих, вигуками птахів і плескотом риб, щоб всім нам вистачило тепла. щоб всім нам вистачило тепла. ти вростаєш в землю босими ногами, чи то розчиняєш п’яти в гумі старих кросівок, крокуючи повз військову частину дворами п’ятиповерхівок, старих, як твої старі або …

Read more
Поезії

kontakt

змінюються пори року, вуглець просякає пори твого лиця, балкони зриваються вниз, океани вгризаються в гори, означуючи зáрубками на скалах початок кінця. напрямки зводять разом серця і поїзди. танкери всіх часів і народів іржаво проглядають до нас з під цієї, поки що не хлорованої, але вже такої спустошеної води. міста витискають з людей чорні копотні душі. …

Read more