Поезії

slukhaty shepit

з кишенями повними піску і пивних пробок по дивних картинах малюнків морського мулу мої повідомлення втрачають необхідність дужок, щоб розкривати мій стан. розповсюджувати, оприлюднювати душу, сповнену щастя слухати шепіт морського гулу. гроші, осідаючи в кишенях тубільців, перетворюють мій мікрокосм на розсадник промілей і ледь обгорілої шкіри. я заліковую свою помережену душу тиском сонячного вітру і …

Read more
Поезії

misto Z

він казав: виходь на вогні мегаполісів, на запахи автострад. він казав: не солодь і несолодимим, світлим, чистим і чесним буде твій шлях. обривай зв’язки, відбивай дзвінки, звільняйся з роботи, що тебе виїдає. кохай відверто. чесно. сьогодні. ніби нікого немає, ніби і вас завтра може не стати. він сміється. з нас. але частіше з нами. бігає …

Read more
Поезії

syhnal

переносячі своє тіло між цими містами, подорожуючи до людей яких ти ніжно кличеш “своїми”. між бульварів і парків, між нічних кам’яниць червоної цегли, ти вбираєш найголовніше: дотики, посмішки, алкогольні стигми індустріальних святинь і дніпровських світань, тисячі кроків і піднебесні смотрові точки, простріли спілкуваннь. ти затинаєшся в кожній строчці. ти виносиш із цих контактів кожне можливе …

Read more
Поезії

nevlashtovni

відкрий мої шкірні пори. я хочу врешті-решт відчути цей світ на своєму власному тілі. викриви мій зір так, щоб я зміг вимити з очей ці шори. але скільки не зривай шкіру, під нею завжди сотні інших. кожна з них – камера схову для світобачення. і я змінюю свої кругозори повільно за сонцем. поступово обертаючи твердь …

Read more
Блоґ

pisliamova.do.lita.13

Привіт! Як ти? Чим живеш? Знаєш, я хворів (так недоречно навесні), тож якось не міг нічого зв’язного написати про те, що відбувається. Так, дякую, вже почуваюсь цілком здоровим! Думаю ти помітив – щось змінилось. Тексти почали з’являтись не тільки по четвергах. Це не випадковість. Це усвідомлена боротьба проти алгоритмів Фейсбуку. Щоб ми з тобою частіше …

Read more
Поезії

shyva

коли з нас зняли ці останні шви ми відчули що на губах терпнуть слова “мовчи” і “живи”. і варто було б, бо це ми. ми б могли просто залишатись, не шукаючи правди. ми. врешті решт, шива нам був лише брат всіх нас тримали разом. слова. і замерзлий між його брів агат. і подиху залишалось рівно …

Read more
Поезії

korabel

мій корабель плугом черкає дно – раз по разу лишає в мулі точки й тире. в них псалми про вічне життя, як воно є. якщо воно є. мій корабель плугом черкає дно. стони команди скидаються на хрускіт кісток, хоч кораблю все одно. він проповідує гучним скреготом свій аскетизм, ланцюгами вантажних кранів скликає вечірній набат. він …

Read more
Поезії

zherstianykh dakhiv

не торкаючись жерстяних дахів, моторошно, мов розстріли перехожих, дивовижно, мов братерство несхожих, нечутно, як розквіти ліхтарів… ступай по повітрю, йди. не зустрічаючи перешкод, проходячи крізь дихання і сни, чіпляючись талими місяцями весни за припортовий завод, виводь аквареллю їх посмішки з під блокади, лишай сліди. лікуй їх погані смаки доторками руки, образами ріки, що несе їх …

Read more
Поезії

odvichna kolotnecha

і всесвіт впевнено хитає небосхилом, здіймаючи одвічну колотнечу. виймає нас з води, саджає нас на плечі будинків: двох-, п’яти-, п’ятидесятиповерхівок. щоб врешті виплюнути у довічну втечу холодних просторів без запаху і сили тиску. де світло – тільки відстань. де вічність – тільки привід, щоб затягнуть міцніш гіпероксмічний виверт. без огляду на імовірність прямувати хибним, наблизити …

Read more
Блоґ

post.odesa.syndrome

Привіт! Ось і четвер. А значить – тексти. Як і обіцяв тобі. Так, недоспав трохи, поки робив ілюстрації. Але ж ти теж знаєш це відчуття? Зараз або ніколи. Отже, сьогоднішня порція текстів із далекого (тепер) 2013-го року. Вони об’єднані однією майже духовною майже love-story. Початок цього короткого періоду так тісно переплетений з першим візитом в …

Read more