Привіт!

Знову бачимось в понеділок. Схоже це вже стає традицією.
Минулого тижня я відпочивав, багато часу був в дорозі, не чіпав клавіатури і тому постів не було. Знаєш, іноді треба відключитись, і для мене це був саме той момент.

Як і обіцяв – попрацював над новим контентом. Це і вірші, і дещо зовсім нове. Кортить поділитись цим з тобою, але всьому свій час. Спочатку закінчити повністю – і вже потім в продакшн.
Крім того, з початком літа намічається якась концертна активність. І якщо у тебе є ідеї, щодо того, де ти хотів би мене послухати – напиши.

Ну і нарешті про старі тексти. З підбіркою samozakhyst не все склалось. Я перечитав два останні вірші в черзі і у мене не піднялась рука запостити їх. Занадто сирі, занадто нашвидкоруч завершені. А переписати поки що не вистачило натхнення. Тому давай почитаємо щось інше.

13/14 – це вірші зі зламу років. З періоду тих самих історичних подій. Після яскравого 13-го, зима перехопила дихання і паралізувала творчість. Майже не писалось. Думалось і хвилювалось зовсім про інше. В текстах відбились далеко не найсильніші враження, бо про найболючіше просто не писалось. Страшно було дозволити собі загорнути це в слова.

Чотири вірші. Чотири враження:

• про гвинтокрил, що курсував з Краматорська на летовище ХАЗа
• про тривожний Новий рік
• про передчуття біди
• про людей, з якими пощастило стояти пліч-о-пліч на холоді

Це нехрестоматійні деталі. Але давай їх пам’ятати. Теж.