подивись на них – молоді та спраглі.
їм би марки, і гори, і теплі хутра,
що їм – офісна камасутра?
що твій нетфлікс і платне порно?
подивись, їх тіла ніби спілі ґрона,
в їх зіницях – запали горна,
душі рвуть їм горло.
їх стопалі руки – невпинні злами,
щохвилинні буття і троща,
в танці ритму – війна і храми,
пальців драми пекельні жорна.
подивись,
що їм ти і твої огріхи,
що їм сенси, фасади, димка?
їм до біса вдягатись взимку –
не те що твоя “риторика”.
вся твоя метафізика – що їм?
що не можна чіпати й різати.
ця любов в яку не вгризтись,
щоб потім плечима знизати
і знову вдертись
по самі шрами і гематоми.
твоя втома
їм не озветься,
бо невідоме
не озивається
сідай в свій убер –
катись додому,
місто – засинає
тобі теж уже
засинається.