гострота променя – всередині,
навколо – безодня,
просто дістань та й вийми,
з корінням те шило вирви,
а потім хоч вий хоч не вий –
кров заповнить вибоїни.
говори до мене,
підіймайся луною з прірви.
я не знаю в чому сила голосу –
простота слова чи така вже вимова мого імені,
але скажи мені, хоч шось промов,
я перегрів себе, поки жеврів,
я вигорів поки сам говорив,
тож вийми із мене залишки мого пломеня,
випатрай до основ.
не лишай мені мене
на цій зупинці
я вийду і всесвіт не вимре, історія не мине,
лиш жимолость поросте там,
де торкались промене-
ві кістки.
ти кажеш –
цур тобі.
цур мені пек!
навіть якщо не можна –
вибери слова та не говори, не чіпай.
чуєш? навіть якщо наберу –
слухавки не бери, всеодно,
я й не знатиму.
тільки ж виживи якось.
хай
буде світлим твій шлях.
хай
буде світлим.
хай будé,
хай.