Поезії

potiah

мабуть не просто, що бажання і поїзд можна назвати одним і тим самим словом. мабуть не просто, що нас несуть поруч події. випадкове давно вже не є випадковим. не треба шукати збігів і виправдань кожен рух є відображенням тебе самого. потяг відносить тебе в глиб цієї країни, саме тоді коли ти не можеш жити без …

Read more
Поезії

vse povertaietsia

не хвилюйся, все повертається до витоків. субмарини лягають на дно, коли ти лягаєш спати. ти прекрасно знаєш, ми всі зможемо і витягнемо. тільки, не переповідай мені історій про непоборні гати. не згадуй про вату в наших душах. просякнуту спиртом. ту, якою обережно вимощені наші духовні рани. ту, що закладена в наші вуха першим сином. ту, …

Read more
Поезії

zapobizhnyk

а якщо ти не станеш? уяви: замало старання і твої багатоголосі мрії, не завжди твої, але достатньо вбиті в твою макітру. замало старання і вони не збудуться. навіть, якщо щирі. навіть, якщо ти сам в житті нібито відбувся. відбувся. наче хрестик навпроти імені твого особистого депутата в абсолютну істину. вправного у викритті загарбників твого вільного …

Read more
Поезії

ne nesy

не неси цих слів на руках лише тому, що вони важливі для когось. залишай в архівах все, що має місце, але не належить тобі. ці пропахлі копоттю сквери, найтемніші з яких – твій фобос, навряд чи дозволять вижити тому, хто не плекає себе в собі. залишай в архівах і між полиць продуктових крамниць свої обличчя. …

Read more
Поезії

dnipro

дніпро. мінора дрімін кожна подорож – кіт в мішку перельоти на поїздах о шостій – туди, о шостій – назад сидячи кожному по пиріжку чай, кава, готуєм квитки зліта, а поезії – з ночі дніпро. очі дівочі шаурма на європейській, чорна в махно, висотки імперське вікно історії на берегах локального Гангу проста домовленість: звечора жодних …

Read more
Поезії

vibratsii

дай мені руку, відчуваєш вібрацію? це вібрує наша свідомість. тихо, синхронно, відбиваючись від стінок сердцевої камери, застрягає хрящами між хребців хребта. просвічує в нас теплом, нагадує слова, що не ріжуть, підігріває наші вуста. розсипається іскрами по очах, вказує на зв’язки, що не в’яжуть, веде нас по лінії крові, вологому піску, слідами китів за людьми, які …

Read more
Поезії

chuzhi

вирізняєш їх сміх і голоси як скрежет ножів бачиш, мертві стрижі означують шлях чужих сонце й пів-місяць видивляються з їх очей в них так багато сенсу і так мало речей що до болю моторошно від думки що ці чужі не свої дихають ледве чутно мов сонм загублених душ в їх слідах не осідає каламуть калюж …

Read more