змінюються пори року, вуглець просякає пори твого лиця, балкони зриваються вниз, океани вгризаються в гори, означуючи зáрубками на скалах початок кінця. напрямки зводять разом серця і поїзди. танкери всіх часів і народів іржаво проглядають до нас з під цієї, поки що не хлорованої, але вже такої спустошеної води. міста витискають з людей чорні копотні душі. …